Мій Улюблений Блог

Після багаторазових подоржей на ураїнські моря, усі кримські стежки вже були власноруч розвідані та вивчені напам’ять. Цю відпустку було вирішено провести десь за кордоном, і забігаючи наперед можна сказати що недарма.

Головними пертендентами на подорож залишилося дві країни, це була Чорногорія та Туніс. Після довгих роздумів було обрано Туніс, основною перевагою якого було його розташування на земній кулі, хотілося побачити відмінний від вже привичного континент і Африка підходила на цю роль якнайкраще.

Туніс розміщений в центрі Північної Африки, зберіг память про всі великі середземноморські цивілізації.

Тут був ценр Карфагенської держави – самого сильного суперника Стародавнього Риму. В середні віки туніс як форпост ісламу і база мусльмансьих піратів став мішенню хрестоносців: в 1270 році французикий король Людовик ІХ Святий повів своїх солдат на Туніс – і не повернувся.

В ХХ столітті боротьбу за незалежність країни, і модернізацію на протязі наступних тридцяти років очолювала Дустуровська партія – консервативеа і вміру мусульманська.

І ось через чотири години перельоту на зустрічає місто Монастір та готель Amir Palace 5*

Після багатьох днів проведених на кримських просторах досить непривично бриблизно за ті самі гроші оримувати сервіс рівня 5-ти зіркового готелю, коли навколо тебе крутиться персонал ніби я президент США приїхав на свою віллу відпочити ))). До такого ставлення швидко привикаєш і з повним розмахом ставиш підписи на чеках All Inclusive. Через декілька днів стає зрозуміло що щоб зробити таку казку зовсім немає необхідності бути генієм, це просто є бажання створити сервіс для відпочиваючих. Коли таке з’явиться на українських просторах де сама природа дає таку можливість невідомо. 50% території тунісу камяниста рівнина де якимось чином вирощують неймовірну кулькість оливок, решта території це знаменита пустеля Сахара, у якій ми побуваємо згодом, і як в такому космічному ландшафті можна збудувати таке? залишається лише диуватися.

У цьому басейні що на фото я провів весь купальний період, у морі був лише 2-3 рази, причина проста, при температурі повітря 40+ середземне море чомусь дико холодне.

Через декілька днів зайнятисьв готелі нічим тому збираємося на 2-х дневну екскурсію по Тунісу на якій можна побачити більшісь історії країни традицій та ландшафтів.

Перше місце екскурсії е місто EL Jem замените своїм римським колізеєм, а особливу цінність йому придає те що зі всіх колізеїв збудованих римлянами цей найкраще зберігся, ну а найбільший як відомо знаходиться у самому Римі.

Тут неважко здогадатись тримали звірів, і нас трохи потримали )))

Власне арена . . .

Після колізею відправляємося до самої головної цілі подорожі у пустелю Сахару, по дорозі зупиняємося подливитися на відлив у місті Sfax.

Здавалося б на наступних фотографіях якийсь марсіанський ландшафд де ніхто крім корінних жителів не живе, а якраз навпаки, поклонникам знаменитої саги Джорджа Лукаса привсячується. На цих простора6х знімали деякі епізоди з Зоряних Війн. Місто знаменитих подій “Matmata”.

Температура повітря доречі також марсіанська +51, коли вийшли з автобуса то такевраження що попали у гігантську духовку, і коли дує легенький вітерець стає навіть гірше. Щож це мабуть дається взнаки близість пустелі. А покищо прогуляємося по домівка корінних жителів Тунісу які називаються “Бербери”, живуть вони ось так.

Непереживайте вони там не голодні і не дикі, як можна подумати з фотографій, на дасі такого житла у всіх є саталітарна антена сонячна батарея та ше деякі досягнення цивілізації, що всідчить про набагато вищий рівень ніж скажемо в українських селах, причини такого житла стають зрозумілими при потраплянні всередину, при темепратурі повтря назовні +50 в такому підземному житлі без всяких кодиціонерів вже +30. А в зимній період коли стає прохолодніше ситуація стає примо протилежною і там вже тепло.

Під вечір добралися у царство пісків, яке постійно розширує свою географію і поступово починає створювати проблеми для країни. Така собі парковка місцевого транспорту/худоби/приаду пошуку води, називати можна як завгодно но верблюд тут багато чого вміє і без нього люди наврядче би тут вижили і навпаки.

Верблюд може через 2 тижні згадати де він востаннє пив воду і привести туди людину яка може викопати її, цінність такого тандему неможливо переоцінити у таких умовах, правда пити він хоче багато, нам би хватило і покутатися у такій кількості води яку він за раз випиває.

Такими караванчиками нас підвезли глибше у пустелю зустріти захід сонця.

Наступнуго ранку вирушили на зустріч колоні джипів яка повинна була влаштувати нам невеличке сафарі. По дорозі зробили зупинку на висохшому соленому озері El Jerid, де ми повинні були зустріти схід сонця чого правда нам недозволив невеликий туман, тому перечекали його ми тут )))

Солі тут хватає.

Пересиділи в мотелі і дочекалися . . .

Хтось приплив.

Дорога через озеро як в кіно пряма аж до горизонту.

Далі нас зустріли на ждипах щоб на них провести останній відрізок подорожі та поскакати на горках з пісків.

Пісок пустелі досьть складна поверхня для пересування – один з учасників сосіднього рейду зкопався по саме дно, 10 чоловік з 2-х джипів витягували його з пів години, після чого їх шофер получив по “вухах” як я зрозумів з їхнього розмови на арабській ))) за те що обрав непрвильну гуму для таких поїздок.

Чесно кажучи, підтримають мене любителі оффроаду, що без блокіровк всіх 3 дифференціалів робити на пісках нічого, Land Cruiser заривається як іграшка в пісочниці буксуючи двома діагональними колесами.

Після багатьох ударів головою об стелю, скачків по пісках, спусків з 60 градусних дюн визушили у гірський оазиз Tozeur.

Все що треба для оазису у камянистій пустелі так це вода.

І ще один рузультат зустрічі з водою – гірський оазис Chebika.

Після цього вирушили у 5 годинну дорогу назад, хто куди але всі по своїх готелях проводити останні дні у цій чудовій країні, яка повністю змінює враження про Африканський континент, такої цивілізації точно мало хто тут чекав, що правда великий вплив на Туніс зробив той час коли він був французькою колонією, що відчувається до цих пір – французька мова у Тунісі друга державна, і на державному рівні використовується навіть більше ніж рідна арабська.

До зустрічі в онлайні . . .