У Кременці я був разів з 50 але всі усі з них проїздом, тому у заплановану поїздку до цих місць я чекав знетерпінням. Погода в станній день перед виїздом виявилася капризною, і здавалося що знову все буде вікладено.
14-15 березня цього року запамятається спробую закрити цей сезон катання на лижах, спробою лише тому що мабуть буде ще одна 
. Тим не менше спроба вдалася на всі сто. Нікому б неповірив якби сам небачив о 8 ранку -12 градусів цельсію і це коли в Тернополі всі про сніг і забули. Задоволення було мабуть найбільше у цьому сезоні, чудова підготовка трасс, жорсткий морозний сніг та невелика клькість людей перших декілька годин катання, бльше лижнику і мріяти нема про що.
Екстріму також хватало, шалені швикості, різкі повороти… Був один момент коли на “чорному” спуску я пробував вдосконалювати свою техніку, та вдосконалив до того що їхав на одній нозі на швидкості притаманній для даунхілу, думки були лише одні “я напевно свої обєктиви непозбираю зараз”, але обійшлося всетаки. Досвід це велика річ, багато лижних нюансів поведінки на трассі та реакцій на різні зміни покриття і т.п. вже відтворюються на підсвідомому рівні, а це значить лише одне, ти їдеш куди тобі треба, з тою швидкістю з якою сам цього хочеш, а не по “течії”. Тому бажаю усім починаючим лижникам лише одного – досвіду а він неодмінно прийде.
Підкатом трошки досвіду від моїх непогублених обєктивів.
А точніше про одну прикмету нібито погану нібито ні якщо в них невірити. Але все жтаки, поветрався я з батьком з гаражу та коло підїзду згадав що забув фотоапарат в багажнику. Йду назад… О погана прикмета подумав я, та потім зловив себе на думці що я в них недуже то і вірю, та й йду собі за камерою. Поспіхом повертаюся назад з надією про те що тато ще невстиг “втікти” разом з ліфтом. Та побачена картина мене цілком здивувала, ліфт не їздить а у ньому замість мене пусто а тато там. І вір тепер у прикмети, тепер точно вірити небуду. Тепер буду мати свою мудрість “Що треба робити те і роби, а прикметами нехай користуються ліниві!”.
П.С дякую компанії Olympus за збережені 30 хвилин мого вільного часу.
Була собі ось така нічим непримітна фотографія крім версії якого ч.б. Тай знята з вікна автомобіля находу.
Вирішив я таки зробити те якесь ч.б, та помаленько дійшов до версії з дованням туману, а наприкінці і взагалі неба додав. Що з цього вийшло?
Саме таким мені запамятався минулий тиждень…
В мене з татом неочне змагання у кількості погнутих колісних дисків на автомобілі. Якщо раніше я підколював його, тому що сам немав “заслуг” у цьому напрямку, то тепер починаю помаленько наздоганяти. Невстиг натішитися відремонтованою покришкою в вівторок я в пятницю я вже погнув диск на протилежній стороні, і куди тільки дивляться дорожні служби, асфальт таке враження топиться разом з залишками снігу що залишився від якої неякої зими. Continue reading
Невтримавшить перед спокусою спробувати пофотографувати на плівку таки купив собі камеру – Fujica STX-1. Фотографії як і у всіх хто вперше це спробував вийшли з 2 по5 плівку а в мене з третьої.
Фотки підкатом.
В кожного зима починається по своєму, але з кожним роком для все більшої кількості людей вона починається з того з чого і в мене, а саме з відкриття лижного сезону. Сезон відкрився, можливо в ненайвдаліший момент але все ж шкодувати немає про що, перші метри на лижах і вже незвертаєш уваги на малу кількість снігу, наплив народу на відкритті, хто катається той зрозуміє. Continue reading
Сьогодні за обідом по каналу NationalGeographic подивився програму Monster Moves : The Train From Bloemfontein, про переміщення паровоза вагою 100 тонн який відслужив у африці 60 років назад на місце де був побудований ішотландію.
Посеред фільму присутні вставки з саундтреком,щось подібним до опери. Взагаліто я не любитель таких співів але цей мене задів. Ось хочу поділитися ним з читачами.
Испанські аніматори незмогли пройти стороною спроб свого свого кумира знайти нову команду та намалювали ось такий мультфільм.